В статї пробуєме дефіновати на выбратых прикладах русиньскых назывників, придавників і часослов проблематіку морфонолоґії як релатівно нового приступу к морфемній будові слова. Іншпіруєме ся чеськыма і російскыма лінґвістами і їх розумінём морфонолоґії як гранічной дiсціпліны меджі фонолоґіёв і морфолоґіёв. Морфонолоґія стоїть десь меджі фонолоґіёв і морфолоґіёв. Кедь фонолоґія дослїджує фонемы і їх функції в сістемі языка, а морфолоґія дослїджує формы словозміны в сістемі языка, так предметом дослїджованя морфонолоґії суть фонемы в їх соодношіню з морфемами і словоформами. Нато, жебы пройти путь од фонолоґії ід ґраматіцї, не є важне знати, яке є конкретне значіня морфа, лем є важне знати, ці тото значіня екзістує або нїт. Обсяг значіня ся потім одкрыє на пути од слова ці словоформы ку ґраматіцї.